До адвоката по кредитам Ратушної Р.П. в Кривому Розі звернувся клієнт з приводу стянення банком заборгованості по кредитній картці. ПАТ КБ “Приватбанк” звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості по кредитній картці. Банк просив суд стягнути борг у розмірі 19 698,79 грн. 16.07.2007 року між банком та ОСОБА_1 був укладений договір б/н. Відповідно до цього договору ОСОБА 1 отримав кредит у розмірі 8 000,00 грн. на кредитну картку.

Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 09 листопада 2018 року позовні вимоги АТ КБ «ПРИВАТБАНК» задоволено частково. Стягнуто  з   ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК»  заборгованість за кредитним договором №б/н від 16.07.2007 в сумі 18 284,56 грн. Борг складається з відсотків по кредиту – 8481,61 грн.; пені – 10 923,81 грн. Стягнуто  з   ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК»  судовий збір у розмірі 1 762 грн.00  коп.

ЩО БУЛО ЗРОБЛЕНО ЮРИСТАМИ ЮРИДИЧНОЇ КОНСУЛЬТАЦІЇ:

Юристами юридичної консультації адвоката Ратушної Р.П. було оскаржено Заочне рішення від 09.11.2018 року в апеляційному порядку. В обгрунтування апеляційної скарги юристами вказано, що
суд дійшов необґрунтованого висновку щодо укладення сторонами кредитного договору. Зокрема суд не взяв до уваги того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження заявлених позовних вимог. При цьому, матеріали справи не містять доказів про суму наданих кредитних котів, умови кредитування, строк кредитування, розмір відсоткової ставки тощо. А тому не можна вважати, що сторони дійшли домовленості щодо укладення кредитного договору.

При розгляді апеляційної скарги Дніпровським апеляційним судом було встановлено:

Судом першої інстанції порушено норми процесуального права та розглянуто справу за відсутності відповідача ОСОБА_1. При цьому відповідач не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи. У зв`язку з чим суд апеляційної інстанції скасовав рішення суду на підставі п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України та ухвалив нове рішення по суті позовних вимог.

Кредитний договір укладено шляхом підписання ОСОБА_1 Анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг. На думку банку, вказана Заява разом Умовами і Правилами надання банківських послуг, Тарифами банку становлять договір про надання банківських послуг. Проте умови та правила надання банківських послуг, тарифи банку не містять підпису відповідача (позичальника) про ознайомлення саме з цими умовами.

У заяві позичальника від 16.07.2007 року процентна ставка не зазначена. Крім того, у цій заяві відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів).

Банк, пред`являючи вимоги про погашення заборгованості по кредитній картці, просив стягнути складові її повної вартості. Зокрема 8 481,61 грн. – заборгованості по процентам за користування кредитом, 10 923,81 грн. – заборгованості за пенею, та штрафи – 500 грн. (фіксована частина) і 914,23 грн. (процентна складова).

Витягом з Умов та Правил надання банківських послуг, що надані банком на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі:

• пільговий період користування коштами,
• процентна ставка,
• права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку,
• відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів,
• штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування,
• додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору:
  • 12 місяців з моменту підписання, пунктом 1.1.7.31 згаданих Умов,
  • позовну давність щодо вимог банку встановлено 50 років.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що:

• саме цей Витяг з Умов та правил надання банківських послуг розумів відповідач;
• відповідач ознайомився і погодився з ними підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку;
• вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови:
  • щодо сплати процентів за користування кредитними коштами;
  • щодо сплати неустойки (пені, штрафів);
  • та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача не є належним доказом. Оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони, банку. Банк може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування в односторонньому порядку. Зазначене підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15). І не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. статті 634 ЦК України. Оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПРИВАТБАНК». Тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин, та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у Анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Вище зазначене повністю узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду у справі № 342/180/17-ц від 03 липня 2019 року.

ЯКЕ РІШЕННЯ ПРИЙНЯТО СУДОМ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ?

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 07 жовтня 2019 року задоволено апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1. Скасовано Заочне рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 09 листопада 2018 року. Відмовлено в задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства  комерційний банк “ПРИВАТБАНК” до ОСОБА_1  про стягнення заборгованості по кредитній картці.