Клієнт звернувся до адвоката Ратушної Р.П. за допомогою для поновлення на роботі. Клієнта звільнили у зв’язку з невідповідністю виконуваній роботі. У наказі вказано про невідповідність за станом здоров’я – непрацездатністю. При цьому, непрацездатність Клієнта була тимчасовою. Таке звільнення є грубим порушенням прав працівника. Отже адвокат вирішила готувати позовну заява. Позовними вимогами у такому випадку є поновлення на роботі, стягнення з/п за час вимушеного прогулу. Також вимогою було стягнення моральної шкоди.

Звільненню Клієнта передувала чисельна кількість порушень з боку роботодавця. При цьому, роботодавцем є найбільше підприємство у Кривому Розі.
Адвокатом було подано позовну заяву, яку прийняли до розгляду та відкрили провадження у справі.

Рішення суду першої інстанції

Суд розглянувши позовні вимоги зазначив наступне.

Вирішуючи питання про законність звільнення працівника суд повинен врахувати, що однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Суд зазначає, що за вимогами п.2 ст.40 КзпП України невідповідність за станом здоров`я займаній посаді або виконуваній роботі може бути підставою для звільнення лише при наявності не тимчасової, а тільки повної чи часткової сталої втрати працездатності.

У спорах про поновлення на роботі, доведення правомірності звільнення працівника покладено на роботодавця.

Суд зазначив, що наказ є незаконним. На переконання суду звільнення клієнта відбулося з порушенням норм трудового законодавства.

Згідно з ч.1 ст.235 КЗпП України; у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу; у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою; працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

З огляду на викладене, позовні вимоги позивача про поновлення його на роботі є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Отже, суд вирішив поновити Клієнта на роботі, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу і моральну шкоду.

Суд апеляційної інстанції

Підприємство-відповідач звернувся до суду апеляційної інстанції зі скаргою. Однак, суд відмовив у її задоволенні та залишив у силі рішення суду першої інстанції.

Отже, Клієнту поновлено його порушені права. Він продовжує працювати та отримав усі виплати стягнуті за рішенням суду.